 14-го листопада, одного з фігурантів
кримінальної справи "Васильківських терористів” Ігоря Мосійчука етапували зі
слідчого ізолятору СБУ до прозваного в народі "Лук’янівською в’язницею”
Київського слідчого ізолятору, який підпорядкований Державній Пенітенціарній
Службі. Послаблення режиму утримання уможливило налагодити зв’язок, тож
скориставшись нагодою, я попрохав Ігоря відповісти на декілька запитань.
- Ігорю, перш ніж поставлю кілька
запитань, зізнайся: як самопочуття?
- Значно краще ніж в часі затримання. Але серце турбує. Ковтаю карвалдин.
- Здоров’я тобі. Ти розумієш що поширення
навіть в мережі Інтернет цього інтерв’ю може стати причиною багатьох
неприємностей в першу чергу для тебе та співкамерників? Ти готовий до тиску
який створюють нині слідчі СБУ додати й "прес” адміністрації Київського
слідчого ізолятора?
- Після того що відбулось 24-го серпня та пред’явлених згодом мені звинувачень
я вже нічому не дивуюсь. Психологічно готовий до будь-якого повороту подій і
розумію що моя розмова з тобою може мати більш ніж вкрай неприємні для мене
наслідки. Попри те, вважаю доцільнішим не мовчати.
- А тепер про справу. Що відбулось насправді
24-го серпня, і чи відповідає дійсності повідомлення прес-центру СБУ про спробу
вчинити терориститчний акт на День Незалежності в громадському місці?
- Звичайно ні. Зараз в матеріалах кримінальної справи йдеться виключно про
наший намір підірвати пам’ятник Леніну в м.Бориспіль, що на Київщині. Ні про
який теракт в громадському місці на День Незалежності не згадується. Більше
того, вибухотехнічна експертиза встановила, що заздалегіть підкинутий, а потім
"вилучений” і продемонстрований телеглядачам всієї України вибуховий пристрій
ніяких цвяхів в собі не містив, а радіус його враження сягав п’ятнадцять
метрів. Окрім того, навіть на підкинутих до наших помешкань і потім "виявлених
та долучених до матеріалів кримінальної справи речових доказах”, (тротиловій
шашці, пістолеті, набоях) наших відбитків та слідів ДНК експертизою не
зафіксовано.
- Як гадаєш, які причини порушення проти
тебе й хлопців з "Патріоту України” кримінальної справи?
- Людина не має змоги заглянути в душу іншій, тим паче тим, хто свідомо
лицемірить, тож висновки можу робити лише на підставі розмов зі слідчими та
дізнавачами. Вони зухвалі й впевнені у безкарності, і ця обставина стає
причиною ганебного свавілля. Щодо твого питання про причини порушення
кримінальної справи й арешту. Ми, як депутати Васильківської міської ради,
борючись з поширенням наркотиків в нашому місті, чорним рієлтовством,
незаконним гральним бізнесом, земельними аферами, демонстрували українській
громадскості як можуть, а головне повинні працювати в органах місцевого
самоврядування депутати-націоналісти. Наша принциповість багатьох позбавляла
нагоди збагачуватись кримінальним шляхом. Окрім того, ми протистояли
антинародній системі, а вона, в своєму прагненні зберегти існуючий нині стан
речей не зупиниться ні перед яким злочином.
- Кілька слів про методи збору
працівниками СБУ "доказової бази”. Вони сильно різняться від тих, якими нині
послуговуються їхні колеги з МВС?
- В часі ознайомлення з матеріалами кримінальної справи я не знайшов жодного
вагомого аргументу який-би підтверджував висунуті обвинувачення. До аналогічних
висновків дійшли й мої захисники. Працівники СБУ навіть не приховували що
змушували моїх знайомих підписувати складені ними ж свідчення які нічого
спільного з дійсністю не мають. Ці методи є злочинними, і вони нічим не
різняться від практикованих нині працівниками МВС. Тому й критикуються
заслужено журналістами і громадскістю. Перечитав нещодавно "Сад Гетсиманський”
Івана Багряного й порівняв поневіряння дійових осіб з нерадісним сьогоденням.
Позитивних зрушень в справі ставлення до людей я так і не знайшов. В СБУ на
допитах пальці мені звичайно не ламали і пістолетом перед обличчям не
вимахували, проте показово-зверхня форма спілкування аналогічна змальованій
Багряним. Враження, неначе я опинився в 1937-му році. Доречі, факт мого
знайомства з тобою для них є обтяжуючою обставиною.
Ігор Мосійчук на прес-конференції в УНІАН 23 серпня 2011 року, за кілька
годин до арешту
- На якій стадії справа нині? Чому термін
досудового розслідування вам продовжили ще на два місяці?
- Станом справ на даний час, ми ознайомлюємось з матеріалами кримінальної
справи. Користуючись нагодою, хочу запевнити громадскість в тім, що ми не
вдавались до боротьби з несправедливістю методами які нині нам інкримінують. До
матеріалів кримінальної справи долучені роздруківки й записи моїх телефонних
розмов. З них я довідався, що мій телефон перебував на прослуховуванні СБУ з
часів зриву фестивалю "Традиції духу – Русь”, який мав відбутись неподалік
Василькова влітку минулого року. Замовником зриву був депутат ВР Вадим
Колісниченко. Звинуваченням мені слугують окремі, вирвані з контексту фрази, де
я іноді емоційно висловлююсь про нинішніх можновладців та систему
репрезентантами якої вони є. Доречі, я не впевнений що телефон яким спілкуюсь з
тобою, а тим паче твій, не прослуховується, тож дозволь згадки про деякі речі
залишити до судового розгляду. Не хочу дарувати безпринципним й аморальним
недоброзичливцям зайвих супроти себе й товаришів "аргументів”.
- Тебе більш ніж два місяці тримали в
слідчому ізоляторі СБУ. Чому нарешті перевели до ізолятора лихої слави, творцем
якого був дід Лук’ян?
- Я переконаний що утримючи мене в слідчому ізоляторі СБУ, слідчі та дізнавачі
мали на меті схилити або навіть змусити мене до співпраці. Зрозумівши що я
ніколи не погоджусь оббрехати обвинувачених спільно зі мною керівників
київського відділення "Патріоту України” Сергія Бевза й Володимира Шпару,
облишили марну справ, й "перекинули” до цієї геть не затишної і вкрай
неприємної місцини.
- А вона дійсно така негостинна?
- Ну що за питання? Уяви собі, що в камеру в якій лише чотири ліжка запихають
п’ятого. Як хочете, панове арештанти, так і вживайтесь.
- Кілька слів товаришам й громадскості.
- Борітеся, поборете. Нам Бог помагає. Я оптиміст, тож сподіваюсь лише на
перемогу. Я ніколи не мав жодного сумніву щодо неї. А думки, як правило, мають
властивість матеріалізовуватись. Тим паче, що вірять в неї і прагнуть її
тріумфу вольові й принципові люди.
- Дякую за відповіді. Тримайся! Ми
приречені на перемогу!
- Слава Україні! Розмовляв Олесь Вахній.
|
