Головна » 2012 » Березень » 9 » Сирійська армія знищила інтербригади НАТО. Хомс – звільнений
22:57
Сирійська армія знищила інтербригади НАТО. Хомс – звільнений
Взяття Хомса, на мій погляд, знаменує закінчення цілої фази сирійського конфлікту. Сирійське керівництво і сирійська армія довели, що вони діє- і боєздатні та можуть впоратися із вторгненням ззовні. Судячи з усього, в Хомсі воювали саме найманці, що прийшли з-за кордону, укомплектовані за принципом інтербригад.
Загальна чисельність інтербригад була невелика – її можна оцінити в 2-3 тисячі чоловік, проте вони, розташувавшись у місті, провівши попередню роботу по перекиданню в Хомс людей, зброї, боєприпасів, зуміли створити потужний вузол оборони серед густонаселеного мільйонного міста. Мабуть, саме цим пояснюється тривалість операції по знищенню угрупування бойовиків.
Сирійська влада вирішувала заодно і завдання мінімізації жертв серед цивільного населення – їх уникнути в таких умовах неможливо, проте у разі рішучого штурму за будь-яку ціну кількість убитих мала обчислюватися тисячами, а можливо, і десятками тисяч. Уже тому розмови про кривавий режим дещо веселять – кривавому режиму плюс-мінус кілька тисяч байдужі.
Війна проти Сирії, що ведеться Заходом і Затокою, показала, що Асаду протистоять розумні і безжальні супротивники. Вони не займаються лобовоим довбанням, а постійно комбінують, намагаючись намацати найбільш виграшну стратегію. Мабуть, після серйозної поразки в Хомсі ставка на великі збройні формування і захоплення міст для перетворення їх в подальшому в неконтрольований з Дамаском анклав буде переглянуто.
Логіка підказує, що наступний найімовірніший варіант – переведення протистояння в площину мінно-вибухової партизанської боротьби. Це довгограюча стратегія – і її мінус для країн Затоки очевидний – всі плани війни проти Ірану, які коригуються виходячи з подій в Сирії, відсуваються. Це не означає, що війна з Іраном буде відкладена на невизначений час – Ізраїль в ігри монархій не грає і здатний вже найближчим часом самостійно запустити новий і значно небезпечніший конфлікт. Проте подітися нема куди – Асад довів, що прямий військовий навал він цілком успішно здатний відбити.
Партизанська війна для Сирії більш небезпечна. Проблем багато – по-перше, для боротьби з партизанами потрібна не армія, а жандармерія – по-нашому внутрішні війська. У Сирії її немає. По-друге, потрібне створення мобільних груп спецпризначення, здатних методично знищувати бази, схованки, укриття, ватажків і так далі. По-третє, потрібно принципово змінювати пропагандистську роботу серед населення – позаяк терор створює дуже складну морально-психологічну ситуацію, якій досить важко протистояти.
Загалом, завдання непрості, їх, безумовно, набагато більше – і потрібно буде подивитися, яку саме тактику оберуть заколотники. Однак проблема Сирії в тому, що до партизанської війни вона не дуже готова. У неї практично нічого для цього немає, все доведеться створювати з нуля.
Сирійська опозиція теж буде змушена вирішувати свої проблеми. Заява Клінтон про те, що вона не розуміє – хто така сирійська опозиція і з ким треба мати справу – це чіткий сигнал, що США більше не влаштовує той безлад, який коїться в опозиції. Безлад, звісно, вимушений, оскільки противники Сирії грають кожен у свої ігри і не дуже підтримують один одного – скажімо, монархії Затоки з підозрою ставляться до Сирійської визвольної армії, яка цілком собі світська, базується в Туреччині і знаходиться під турецьким патронажем. Туреччина в свою чергу без захвату ставиться до салафітських дружин, які якраз фінансуються саудитами і катарцам. Між Катаром і Саудівською Аравією свої сварки – що відбивається і на підвідомчих їм бандах.
Тим не менш, заява Клінтон вимагає від усієї цієї різношерстої публіки заховати глибше свої проблеми і об’єднатися. При цьому в силу характеру нових завдань політична складова опозиції буде неминуче поступатися військовій – тому на перший план почнуть висуватися польові командири, а інтелігенти-західники будуть змушені відходити в тінь.
Та й певний відстріл опозиціонерів руками самих опозиціонерів в такій ситуації неминучий. Однак радіти можливим повідомленнями про загибель того чи іншого опозиційного діяча не варто – це буде всього лише ампутація недієздатних частин організму. Яка його лише зміцнює.
Швидше за все, протягом березня коаліція агресорів буде вирішувати питання про продовження колишньої стратегії або про перехід на нову. Якщо вона вирішить продовжити колишній курс на захоплення анклавів поблизу кордонів – то найбільш імовірним наступним пунктом протистояння можна назвати Ідліб.
Якщо ж буде прийняте рішення про перехід на диверсійну мінно-вибухову тактику – то до кінця місяця ми побачимо істотне зростання числа терактів на інфраструктурних об’єктах Сирії, вибухи смертників у великих містах і точковий терор проти значущих фігур.
