І в цьому конфлікті, на відміну від усіх попередніх, влада виявилась безпорадною: ані СБУ, ані міліція, ані уряд чи
президентська Адміністрація не змогли придусити кібер-атаки громадян, розгніваних через закриття популярного в українському інтернеті сайта ех.ua.
Протест українцiв в iнтернетi за лічені години паралізував сайти більшості державних органів.
Буквально за два тижні потому під тиском кібер-атак "ліг" сайт і Дорожньої автоінспекції -– таким чином користувачі "помстилися" за закриття веб-ресурсу руху "Дорожнiй контроль". І чиновники вдруге ніяк не змогли захиститися.
Отже, бодай одне "слабке місце” режиму українці вже знайшли. І знайшли форму, в якій вони можуть діяти згуртовано, без участі політичних сил.
Нове поколiння українцiв активно використовує сучаснi форми протесту проти влади. Дехто вже прогнозує, що інтернет-користувачі стануть новою рушійною силою, яка змусить цю владу піти. Такими собi українцями 2.0.
Та чи справдi спроможні вони не тільки захистити свою особисту свободу в інтернет-просторі, а й спричинити радикальні зміни в житті усього суспільства? І головне, що українці, які демонструють в iнтернетi таку злiсть стосовно влади, можуть запропонувати ще?
Про це "Експрес" спілкувався з директором Центру прикладних політичних досліджень "Пента” Володимиром Фесенком та заступником директора компанії маркетингових досліджень "GfK Ukraine” Глібом Вишлінським.
-- В інтернет-атаках на державні сайти взяло участь майже 300 тисяч інтернет-користувачів. А скільки ж їх усього?
Г. Вишлінський: -- Постійними користувачами інтернету в Україні є близько 12 мільйонів громадян. 17% дорослого населення нашої держави, або 5,5 мільйона людей, є водночас користувачами соціальних мереж. Найпопулярнішою соціальною мережею в Україні є "ВКонтактi”: її регулярно відвідують 67% інтернет-"юзерів" країни. Друге місце посіла мережа "Однокласники”, в якій "сидять” 58% наших користувачів. "Facebook” регулярно відвідують 43% інтернет-спільноти.
Найактивнішими є користувачі мереж "ВКонтактi” та "Google+”: 65% і 47% людей, відповідно, зареєстрованих у цих мережах, перевіряють оновлення у своїх акаунтах один або кілька разів на день, натомість користувачі таких сервісів, як "Livejournal”, "Twitter” та "Facebook”, роблять це значно рідше. Четверта частина зареєстрованих у "Facebook” українців зовсім не користуються власними акаунтами. Так само і в "Twitter”.
В. Фесенко: -- Хоча інтернетом нині уже користується понад половину дорослих українців, суспільно активних осіб з-поміж них не більш як 2 мільйони. І недавні атаки на державні сайти, звісно, важко назвати консолідацією усієї інтернет-спільноти задля високої суспільної мети. Однак стихійність і масовість, а головне -- результат справили враження досить ефективної інтернет-технології, яку будуть використовувати в майбутньому наші політичні сили. Це тільки додасть ентузіазму користувачам інтернету до наступних інтернет-”повстань”.
-- Якого віку користувачі переважають в інтернеті?
Г. Вишлінський: -- Здебільшого це, звісно, молодь. "Наймолодшою”, судячи iз середнього віку прихильників, є соціальна мережа "ВКонтактi”, де зареєстровано 95% українських інтернет-"юзерів" віком від 16 до 25 років. Респонденти вікової групи 26 -- 35 років, а також пiсля 36-ти віддають перевагу мережі "Однокласники”. У "Facebook” людей різних вікових категорій приблизно однакова кількість.
Серед інших мереж, у яких люблять спілкуватися українці, -– "Twitter” і "Google+”, популярні насамперед серед молоді, а також "Мой мир”, "Livejournal” і "Linked-In”, яким вiддають перевагу люди 26 -- 35 років і старші.
Водночас варто зазначити, що 2011 року різко зросла кількість пенсіонерів, котрi користуються інтернетом. Приріст "юзерів” пiсля 60-ти становив торік 371%!
-- Цікаво, а скільки часу в середньому проводять українці у віртуальному просторі?
Г. Вишлінський: -- Якщо говорити про користування інтернетом у неробочих цілях, понад половина українських "юзерів” витрачає на це менш ніж 5 годин на тиждень. Приблизно чверть українців "сидить” в інтернеті в позаробочий час 11 -- 30 годин на тиждень. А таких людей, що можуть без цілі проводити в інтернеті щодня по 4 -- 8 годин і більше, серед наших користувачів лише 7%.
-- Навiщо українці найчастіше використовують інтернет?
Г. Вишлінський: -- 79% користувачів регулярно заходять в інтернет удома. Найпопулярнішим видом активності є соціальні мережі та електронна пошта. 37% користувачів також постійно "качають” зi всесвітньої павутини улюблену музику та фiльми. Відносно популярними серед нашого населення є перегляд онлайнвiдео, а також спілкування в чатах, форумах та блогах. Приблизно чверть українських "юзерів” використовує глобальну мережу для пошуку навчальних матеріалів і
читання новин, повідомлень інтернет-ЗМІ, перегляду спортивних і розважальних сайтів.
В. Фесенко: -- Попри те, що досить високий відсоток нашого населення уже здобуває значну частину інформації з інтернету, далеко не всі роблять із неї висновки, які могли б спричинити докорінні зміни у суспільній свідомості та житті країни. Оцей 300-тисячний протест проти влади шляхом нападу на державні сайти був для багатьох його учасників не більш нiж розвагою.
З одного боку, управління країною у виконанні Партії регіонів більшою чи меншою мірою не влаштовує практично всіх українських "юзерів”, владу в інтернеті не люблять. Але, з іншого, українська інтернет-спільнота не надто глибоко цікавиться політикою. Ці люди у своїй більшості політично пасивні. Серед політологів поширена думка, що українців інтернет радше відволікає від реальних подій у державі, вуличних протестів, аніж спонукає до активної дії. І в цьому,
мабуть, його найбільша біда.
-- Чи мають нашi інтернет-користувачі якісь чіткі політичні симпатії?
Г. Вишлінський: -- Політичні уподобання тих, хто користувався інтернетом щонайменше раз на місяць, істотно різняться від некористувачів інтернету. Наприклад, у першому турі президентських виборів 2010 року користувачі частіше, аніж некористувачі, голосували за Сергія Тігіпка (5,6% проти 2,1%). Натомість громадяни, далекі від інтернету, частіше, аніж постійні користувачі, підтримували Петра Симоненка (3,1% проти 0,7%), Юлію Тимошенко (18,1% проти 14,8%) та Віктора Януковича (35,6% проти 30,2%).
Загалом, користувачі були менш політично активними -- 23,3% проти 15,4%, не ходили на вибори. Також частіше інтернет-користувачам не було за кого проголосувати -– 10,2% проголосувало проти всіх, тоді як серед некористувачів таких виявилось 7,2%.
-- А чи відомо, як українцi -- користувачi соцiальних мереж дiятимуть на наступних парламентських виборах?
Г. Вишлінський: -- 26,8% українських "юзерів" наразі не можуть визначитися, за яку політичну силу голосувати. Таким чином можна сказати, що на сьогодні інтернет-користувачі не мають політичної сили, яка належним чином задовольняла б їхні інтереси.
В. Фесенко: -- Водночас наступні вибори можуть спричинити ще серйозніші протести, аніж ситуація довкола сайта еx.ua. Адже з наближенням голосування політизація інтернет-активності буде зростати, чимало партій використовуватимуть мережу i політборотьбі, буде застосовано багато нових технологій роботи з електоратом у всесвітній павутині. І якщо наступні вибори відзначаться масовими фальсифікаціями, не виключаю, що в інтернеті може розгорнутися справжня "війна”. У такому разі всесвiтня мережа може стати серйозним центром мобілізації протестних настроїв в Україні.
У владі поки що недооцінили ефективностi новітніх інформаційних технологій і взагалі ефективностi нехай стихійної, але досить скоординованої i масової атаки своїх інтернет-супротивників. Та, думаю, Партія регіонів зробить із цього висновки. Вона готуватиметься і шукатиме форми ефективної оборони, щоб до виборів захистити сайти державних інституцій. Адже її інтернет-супротивники креативно сильніші, і їй слiд це пам’ятати.
-- Чи можна завдяки кібер-атакам істотно змінити життя в суспільстві?
В. Фесенко: -- Ми ж живемо не у віртуальному просторі! Владу в інтернеті не побореш, потрібні радикальніші методи. Вулиці, я думаю, влада боїться більше, оскільки прямий вуличний протест для неї має найбільшу небезпеку. У всьому світі
доведено, що тільки такі масові акції є головною загрозою для посадовців.
Водночас інтернет, як показав досвід багатьох країн, зокрема недавні мітинги в Росії, -- це чудовий майданчик для організації та консолідації протестних рухів, його ваги не слід применшувати. Думаю, коли наше суспільство дозріє до того, щоб не лише згуртовано "атакувати” державні сайти, не відлипаючи від комп’ютера, а й виходити на вулиці та відстоювати свою позицію відкрито, в Україні може відбутися нова революція -— на кшталт тієї, яка вибухнула в Єгипті, з серйозними наслідками для влади.
Олександра ТАМКОВА
