У світі нині немає другої такої
держави, де б при владі сконцентрувалася така неправдоподібно велика
критична маса різного роду збоченців, педофілів, педерастів, хронічних
алкоголіків і наркоманів, олігофренів, корупціонерів, злодіїв у законі,
бандитів, серійних вбивць, україноненависників і просто психопатів і
соціопатів, як в Україні.
Що таке політика апартеїду, так би
мовити, в принципі? Це пригноблення існуючою владою зайд, або
використовуючи терміни царської Росії і Радянського Союзу, владою
«інородців» і «нацменів», корінного народу, який становить в цій країні
більшість. При цьому зайди нав’язують корінному населенню, яке складає
більшість, свою культуру, мову, релігію тощо.
Таку політику, в класичному її прояві, здійснювала в Південній
Африці проти аборигенного африканського населення біла меншина, яка
складалася з нащадків переселенців з Європи – голландців (бурів) і
британців. У чому полягала ця політика? Місцеве населення, яке складало
більшість, було штучно відсторонене від влади. «Інородці», які займали
всі керівні посади в уряді, використовували місцевих аборигенів як
дешеву робочу силу. З цією метою вони не лише поставили свого
президента, прем’єр-міністра, але й міністра освіти і керівника поліцією
країни.
Будь-хто, здатний до аналізу, хоча б поверхово дослідивши нинішню
ситуацію в Україні зробить висновок, що точно так, як біла меншина в
Південній Африці захопила владу над африканською більшістю, точно так
представники національних меншин (20% населення України) нині захопили
владу над українцями, корінним населенням країни, яке складає абсолютну
більшість. Більш того, за методологією ООН, країна, яка має понад 70%
населення, яке живе на своїй етнічній території є мононаціональною
державою. Таким чином в однонаціональній Україні владу утримують не етнічні українці.
Ні для кого не секрет, що президент України не є етнічним українцем.
Не є етнічними українцями і прем’єр-міністр, міністр внутрішніх справ,
міністр освіти і науки. Можна не продовжувати, бо і так зрозуміло, що
ситуація в нас склалася точно така, як і в Південно-Африканській
Республіці за часів апартеїду. Один до одного. Як і там тоді, так і у
нас нині 80% корінного населення відсторонена від керівництва власною
державою.
Це просто факт, який ніхто не може заперечити. Заперечити його можна
лише так: це відверта брехня автора і пан Азаров насправді етнічний
українець, народився на Черкащині чи Львівщині, а не, кажучи словами
Лермонтова: «на ловлю счастья и чинов, заброшен к нам по волє рока.
Смеясь, он дєрзко прєзірал, землі чужой язик і нрави». Ну і Лермонтов,
ну і молодець. От що значить геній. Не старіють його безсмертні слова.
Як людина, яка написала перший в Центральній, Східній Європі і
Євразії підручник «Країнознавство» стверджую, що у світі більше немає ще
однієї такої країни, крім України, звичайно, де б прем’єр-міністр не
володів державною мовою. Немає, не було і думаю вже ніколи не буде.
На якому рівні державною мовою володіє «гарант» теж ні для кого не
секрет. Книга рекордів Гіннеса просто ридає від захвату. Унікальне ж
явище у світовій історії. Хіба не так? А ось і останнього з місцевих
українських аборигенів «потурили» з керівництва Національним банком і
призначили людину «с какойто нерусской фамілієй» і таким же «фейсом».
Хто там ще залишився з етнічних українців серед керівництва державою, так одразу вже і не згадаєш.
Ось так панове українці! Це десь там у Канаді ви можете бути
генерал-губернаторами (фактично президент держави), згадаємо Романа
Гнатишина, чи прем’єр-міністром Франції (згадаємо П’єра Берегового), а в
Україні зась. Стояти «раком» на полі чи будувати вілли владним
«інородцям», або бути в них прислугою, ось те місце, яке прописано
українцям в Україні політикою апартеїду.
Точно така ж політика апартеїду здійснюється проти українців і в
церковно-релігійній сфері. Українські національні церкви і громади
всіляко дискримінуються і принижуються. Їхні храми відбираються і
передаються з благословення неукраїнської влади сатанинській УПЦ
Московського патріархату. Попи-рекетири з цієї філії російського ФСБ з
«клікухами поганими» обіклали податками ледь не всі ринки України. В
Києві на найдорожчому Володимирському ринку ними збудовано аж дві
церкви, які «доять» підприємців. Зараз вони намагаються взяти під свій
контроль всі цвинтарі України, щоб «стригти купони» уже і з мертвих
українців. Ці гроші потім відправляються до Москви. Ісус Хрестос виганяв
торговців з храму, а нині московські попи, забувши божі заповіді, самі
лізуть на торжища.
У США одними з перших зрозуміли, що національне і расове
визискування людей веде до великої біди. Тому там діє правило, якщо у
країні є 13 відсотків афро-американців, то такий же їх відсоток має бути
представлений в усіх сферах життя. А де наші 80% відсотків українців і
70 відсотків україномовних за переписом 2000 року? Де вони? Я у гаранта
Конституції запитую. Це ж офіційні дані. Де наші 70-80% відсотків газет,
журналів, телепередач, кінофільмів, книжок? Я у президента держави
запитую. Він за щось відповідає і щось гарантує корінній нації. А то
реально так виходить, що «смішний» податковий кодекс «зліпив» хтось
невідомий, пенсійний вік піднімає теж хтось такий-сякий, ціни на бензин і
комунальні послуги піднімають якісь «марсіани», або у крайньому разі
«невістка» Тимошенко. Чи є у нас український Президент? Запитання, на
жаль, риторичне.
Моя покійна мати Масляк (Здор) Ганна Антонівна, сержант Радянської
Армії, яка брала Берлін, розповідала мені, що у 1933 році її рідне село
Зубівка Миргородського району Полтавської області було винищене
Голодомором озброєними до зубів бандформуванням з Центральної Росії,
яким керував, за її словами «кат-кацап» Костусьов. Цей звірюга перекидав
борщ, зварений з бур’яну, видирав у дітей гарбузове насіння з їхніх
кулачків, щоб швидше помирали. І ось тепер українці почули, що керівник
Одеси пан Костусєв заборонив вживати у своєму відомстві українську мову.
Чи це не син або онук того «ката-кацапа»?
Пане президент! Опублікуйте нарешті списки всіх цих російський
бандформувань. Дуже повчально було б вияснити, чи не є всі ці
«костусєво-царьово-чечетови і прости господи, болдирєви прямими
нащадками катів, засланих сюди з Росії морити голодом «проклятих
хохлов»?
Кажуть, що «народний депутат», пан Болдирєв запропонував панові
Путіну переселити Житомирську і Волинську область України на Далекий
Схід, так як росіяни, бачте, не хочуть повертатися з України до Росії. Я
їх, звичайно, розумію. Умом Россию нє понять. Тому її найкраще любити
здалеку, десь у Києві, Одесі, Ялті, Ризі чи Талліні. Тому і провалився
проект Путіна про переселення росіян до Росії з колишніх республік СРСР.
Не хочуть вони туди їхати і всьо тут. Цікаво, чим займалися батьки пана
Табачника в 1932-1933 роках, враховуючи його ставлення до українців,
української історії і мови. Може, як то кажуть, рильце в пуху?
Як спеціаліст з країнознавства цілком авторитетно заявляю, що у
світі нині немає другої такої держави, де б при владі сконцентрувалася
така неправдоподібно велика критична маса різного роду збоченців,
педофілів, педерастів, хронічних алкоголіків і наркоманів, олігофренів,
корупціонерів, злодіїв у законі, бандитів, серійних вбивць,
україноненависників і просто психопатів і соціопатів, як в Україні.
Немає такої другої країни ніде! За всіма законами країнознавства
така ситуація складається в державі лише перед найжахливішим
катаклізмом. Завжди це закінчується повним «переформатуванням»
суспільства і його «перезавантаженням». Так звана «бидлоеліта» або
знищується фізично повністю, або частина з неї встигає втекти за кордон.
Я розумію, що «хлопці і дівчата», вивезли за кордон свої мільярди,
знявши з кожного «глупого хахла» в середньому по 200 тисяч доларів. Але ж
ситуація, панове, зовсім не та, яка була в 1917 році. Нині не
соціально-економічна, а циклічна цивілізаційна криза, шановні. Скоро все
розвалиться і награбоване піде за вітром.
Коли в Україні неминуче прийде до влади «чистильник», сховатися в
принципі не буде куди. Тільки останній дурень в таких умовах може
засвітитися як ворог України, української нації і української мови. Якби
у вас була хоча б крихта розуму, то ви б уже зараз були більшими
націоналістами за Бандеру і Донцова разом узятих.
Але нічого не вдієш. В період подальшого неминучого поглиблення
кризи діє принцип: чим гірше, тим краще. Тому коли Бог хоче покарати
людину, він забирає в неї розум…
Петро Масляк для "Народного Оглядача"
|