Якось одного разу. на минулому тижні, прогулюючись містом з донькою, став свідком цікавої ситуації. На одній з вулиць нашого міста, робітники монтували черговий бігборд(білборд). Якому з представників нашого політикуму він належав не важливо.
І в цей час, якась бабуся, дуже завзято і з особливим колоритом розповідала цим дядькам, все що вона думає про цього політика.
Дісталось і робітникам, здається їх родинні звязки були згадані до коліна пятого напевно, зацікавившись, я підійшов поближче і почув, що ці хлопаки їй відповіли.
А сказали вони тільки одну річ, цитую : "Бабусь, та один хр..н, вибачте, краще чи гірше не стане, а скажуть - то ми іншого повісим".
Що вже їм там розповідала скандальна бабуся я вже не чув, а крокуючи далі, замислився, а може й дійсно, не брати дурного в голову. Ці вибори, кандідати, кабінети, посади, все це мине, пролетить, а може навпаки менше на них уваги звертати, і вони самі кануть у небуття?
Чи, навпаки, може, вони цього хочуть? Щоб люди взагалі перестали про це думати - живем да живем. Але ж як не думати? Криза, рівень життя, вибачте, самі знаєте який, безробіття, влада не може знайти спільної мови в своїх ланках, а ми не можемо порозумітись Захід зі Сходом.
Але відкинувши все це з голови, підморгнув своїй маленькій дочці, я впевнено пішов додому, зробивши єдиний висновок, що телевізор дивитись, найближчі місяця три, буде просто неможливо, і все одно все це мине, замість одного, повісять іншого...
